11-ПО! Сполучник!

СПОЛУЧНИК ЯК ЧАСТИНА МОВИ

Сполучник – службова частини мови, що вживається для поєднання однорідних членів речення, частин складного речення чи для зв’язку окремих речень у тексті.

Види за будовою
Прості: одне слово – одна основа	і, й, а, та, чи, але
Складні: одне слово – дві основи - утворені складанням двох і більше основ	зате, проте, ніж, або, якщо, ніби
Складені два і більше слова	завдяки тому що, відтоді як, через те що

ГРУПИ За походженням

первинні (непохідні)                                                вторинні (похідні)

До первинних сполучників належать нечленовані сполучники, які не мають у мові співвідносних повнозначних слів: і, й, а, та, чи, але.

Вторинні (похідні)
утворилися від інших частин мови	щоб ← що (займенник) + б (частка)
утворилися поєднанням кількох слів	після того як, так щоб

ГРУПИ ЗА З Значенням

 (функцією та типами синтаксичних зав’язків)

сурядні                                                                            підрядні

Сурядні сполучники поєднують рівноправні (між ними не можна поставити запитання) члени речення або рівноправні частини складного речення.

Підрядні сполучники поєднують частини складнопідрядного речення (від однієї (головної) до іншої (залежної/підрядної) ставиться запитання).

		Сурядні
єднальні	І (й), і…і, також, та (в значенні і)
протиставні	а, але, зате, проте, однак, та (в значенні але)
розділові	або, чи, або…або, то…то, чи…чи, чи то…чи то, не то…не то

Підрядні
часові	коли, як, доки, поки, щойно, відтоді як, як тільки, перш ніж, з того часу як, поки не
причинові	тому що, оскільки, бо, через те що, у зв’язку з тим що, завдяки тому що
умовні	якщо, якби, як, коли б
допустові	хоч, дарма що, хай, незважаючи на те що
наслідкові	так що, так що аж, так що й
мети	щоб, аби, для того щоб
міри ступеня	аж, що аж, що й
порівняльні	як, мов, немов, наче, немовби, неначе, начебто
з’ясувальні	що, як, ніби

Запам’ятай!

Як підрядні сполучники у складнопідрядних реченнях часто виступають сполучні слова, кількість яких поповнюється внаслідок переходу займенників і прийменників:

1) займенники: який, чий, котрий, скільки;

2) займенники в сполученні з прийменниками: від чого, від того, за що, за те, через те, через це, через що;

3) займенники, ускладнені частками: хто не, хто б не, що не, щоб не, який не, який би не, скільки не, скільки б не;

4) прислівники: де, куди, звідки, відкіль, звідкіль, відкіля, як;

5) прислівники, ускладнені частками: де не, де б не, куди не, куди б не, звідки не, звідки б не, як не, як би не.

Від сполучників сполучні слова відрізняються тим, що вони не тільки з’єднують підрядне речення з головним, а й замінюють певне слово з головної частини, виступають тим чи іншим членом речення, відповідають на питання: У кожного народу є свої святині, які (святині) він береже і перед якими (святинями) схиляє голову (В.Мисан).

Запам’ятай!

Сполучники зате, проте, якби, щоб треба відрізняти від однозвучних з ними займенників те, як, що, які з прийменниками за, про або з частками би, б пишуться окремо. Розрізняти слід їх у реченні:

1) сполучники проте, зате  можна замінити синонімічними але, щоб = з метою, тоді вони пишуться разом: Бійці замовкли, пластинку зняли, проте (але) пісня продовжувала звучати (О.Гончар).

2) до займенника те, вжитого з прийменником про або за, можна поставити питання (про що?), тоді вони пишуться окремо: Звився жайворонок високо під чисте, неначе нове, небо і заспівав про те, що мертва земля ожила знов (М. Коцюбинський).

3) сполучник щоб можна замінити з метою, тоді він пишеться разом: Хай буде мир, щоб нам щодня учитися за партою (І.Нехода).

4) займенник що в реченні логічно наголошений, а частку б можна в реченні переносити на іншу позицію (до присудка), тоді вони пишуться окремо: Що б не сталося (б), ми не розлучимось (Леся Українка).

5) сполучник якби завжди має наголос на другий склад і пишеться разом: Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя (Т. Шевченко).

6) прислівник як завжди під наголосом, а частку би можна перенести в інше місце речення (до дієслова), тоді вони пишуться окремо: Як би ти славила (би, за правилами, у цій позиції, після голосного має писатися б) тепер в житті розквітлий світ і рідну землю милу (В. Масенко).

Правопис сполучників

Напи сання	Правило
Разом	Сполучники, як би вони не були утворені, звичайно пишуться разом (одним словом): а) адже, аніж, ніж, отже, отож, таж, також, теж, тож; б) аби, мовби, немовби, ніби, начеб, неначеб, щоб, якби; в) мовбито, немовбито, нібито, начебто, неначебто, тобто, цебто; г) абощо, тощо, якщо; д) притому, притім, причому, причім, проте, зате, затим.
Окремо	Частина сполучників може мати при собі частки, з якими вони пишуться тільки окремо, а саме: адже ж, або ж, але ж, бо ж, все ж, хоч би, хоча б, коли б, коли б то.
	Окремо пишуться всі складові частини в таких сполучниках: та й, то й, дарма що, так що, тому що, через те що, для того щоб, з тим щоб, в міру того як, з тих пір як.
	У кількох сполучниках перші дві частини пишуться разом, наступні — окремо, а саме: тимчасом як, незважаючи на те що.
Через дефіс	Через дефіс пишуться сполучники з підсилювальними частками бо, но, то: отож-бо, тож-то, тому-то, тим-то, якби-то, тільки-но.