11-ПО! Вигук!

ВИГУК

Вигук – це особлива частини мови, яка виражає почуття, волевиявлення мовця, не називаючи їх. Вигуки не належать ні до повнозначних, ні до службових частин мови, оскільки не мають номінативного значення і не виконують у реченні службових функцій.

Лексико-граматичні особливості – Вигуки не співвідносяться ні з предметами, ні з поняттями.

– Вигуки не мають морфологічних ознак, притаманних повнозначним частинам мови (роду, числа, відмінка тощо).

– У реченні вигуки синтаксично не пов’язуються з іншими словами і не є членами речення.

Запам’ятай!

Субстантивовані вигуки можуть виступати в ролі підмета чи додатка:

– Параскіце, ме-ей! – Те «ме-ей» вийшло особливо гучне й соковите; полетівши по дорозі до виноградника, воно вдарило об стіну волоських горіхів, обвилось й прилетіло знов до Йона (М.Коцюбинський).

ГРУПИ ЗА ПОХОДЖЕННЯМ

первинні (непохідні)                                              вторинні (похідні)

До первинних вигуків належать такі вигуки: а!, е!, ой!, ох!, га! ет! тю!, фу!, пхе! тощо

У вторинних вигуках структура збігається з формами повнозначних слів: ґвалт!, рятуйте!, леле!, Боже!, лихо!, отакої!

Запам’ятай!

До похідних вигуків належать також вигукові фразеологізми: От тобі й маєш! Матінка моя рідна! Боронь Боже!

За значенням
Емоційні виражають почуття, переживання, настрій, здивування того, хто говорить	о! ой! ех! ич! овва! от тобі й на!
Спонукальні вигуки волевиявлення – виражають наказ, спонукання до дії	гей! агов! годі! геть! киць-киць! тпру! вйо!
Слова ввічливості виражають привітання, подяку, побажання, сподівання, прощання	добридень! будьте ласкаві! ласкаво просимо! будь ласка!
Звуконаслідувальні вираження акустичних уявлень людини-мовця про звуки, які трапляються в різних життєвих ситуаціях)	гав-гав! кукуріку! хрусь! цок-цок!

Пунктуаційне оформлення вигуків в реченнях з вигуками

1. Вигуки в реченні відокремлюються комами: Ах, як всього багато: неба, сонця, веселої зелені (М.Коцюбинський).

2. Коли вигук, що стоїть на початку речення, вимовляється з посиленою інтонацією, то після нього ставиться знак оклику: Прощавайте! Ждіте волі! Гей! на коні! Усі у путь! П.Тичина

3. Якщо вигук, який стоїть усередині речення, вимовляється з піднесенням, після нього ставимо знак оклику, а наступне слово пишемо з малої букви: Усі, у кого серце вірне! Сонцю нашої весни, сійте зерно – гей! – добірне в нерозмежені лани! М.Рильський

4. Не виділяються розділовими знаками вигуки на початку речення, якщо вони стоять перед особовим займенником, після якого йде звертання: Гей ви, юначе, підтягніться, треба йти швидше.

5. Вигуки о, ой, що стоять перед звертанням і тісно з ними пов’язані інтонацією, виступають у ролі часток і комою не виділяються: О пісне блаженна! О пісне крилата, Лети над землею, дзвени і зови... М.Чернявський

6. Вигуки о, ой можуть не виділятися комою в реченнях, що мають пісенний характер: Ой не світи, місяченьку, Не світи нікому... Нар. творч.

7. Знак оклику ставиться й після вигуків, що виступають еквівалентами окличних речень: Гай! Гай! Анхізонька видáти... І. Котляревський