ДІЄСЛОВО ЯК ЧАСТИНА МОВИ.
Дієсловом називається
частина мови, яка означає дію або стан предмета і відповідає на питання що
робить (робив, зробив, робитиме, зробить, робив би, зробив би тощо) предмет? що
з ним робиться (робилося, робитиметься, зробиться, робилося б, зробилося б
тощо)? Наприклад: читає, читав, прийшов, малюватиму, морозило тощо.
Дієслово в реченні найчастіше виконує функцію
присудка:
|
Види
дієслова
|
||||||||
|
Дієслова бувають перехідні та неперехідні.
Перехідні дієслова
означають дію, що переходить або спрямована на предмет.
Неперехідні дієслова
означають дію, що не переходить на предмет.
|
Перехідні
дієслова
|
|
|
Від яких можна поставити запитання Кого? Що? До залежного
слова без прийменника
|
доглядати сад,
відвідати друга |
|
із значенням частини від цілого
|
насипати цукру,
випити кави |
|
вимагають форму родового відмінка
(без прийменника) при запереченні |
не знайти підтримки,
не побачити подруги |
|
Неперехідні
дієслова
|
|
|
не вимагають додатка
|
стояти, плакати
|
|
усі дієслова з постфіксом -ся(-сь)
|
розрісся, хвилюватися
|
|
Способи
дієслів
|
|
|
дійсний
означає дію, яка відбулася, відбувається
чи відбуватиметься. Змінюється за часами, числами й особами (у теперішньому, майбутньому
часах) та за родами (у минулому)
|
знати, писав, робитиму, хочу
|
|
умовний
означає дію, можливу, за певної
умови або бажану. Змінюється за числами, а в однині – й за родами). Твориться
додаванням до форми минулого часу частки б (після
голосного), би ( після приголосного)
|
хотів би, написав би
|
|
наказовий
означає наказ, прохання, побажання, пораду, заклик
до виконання дії. Змінюється за числами й особами. В однині мають форму 2-ї а
в множині – форми 1-ї та 2-ї особи
|
прийди, працює, хай (нехай)
|
Запам’ятай!
ТВОРЕННЯ НАКАЗОВОГО СПОСОБУ ДІЄСЛІВ
|
Особа
|
Однина
|
Множина
|
|
перша
|
хай скаж-у, нехай глян-у
|
скаж-імо, глянь-мо
|
|
друга
|
скаж-и, глянь
|
скаж-іть, глянь-те
|
|
третя
|
хай скаж-е, нехай глян-е
|
хай співа-ють, нехай
глян-уть
|
|
Часи
дієслів
|
|
|
теперішній
означає дію, яка, відбувається
постійно або в момент мовлення
|
пишемо, гуляю
|
|
майбутній
означає дію, яка
відбуватиметься чи відбудеться в майбутньому
|
зроблю, працюватиму
|
|
минулий
означає дію, яка вже відбулася
в минулому
|
мав, писав
|
Запам’ятай!
1. Дієслова минулого часу змінюються за числами, а
в однині – й за родами: мали, бігла, бігло.
2. Дієслова теперішнього і майбутнього часів
змінюються за числами та особами. Дієслова недоконаного виду мають просту і
складену форми майбутнього часу, дієслова доконаного виду – лише просту форму.
Дієслова доконаного виду майбутнього часу мають ті самі особові закінчення, що
й дієслова недоконаного виду в теперішньому часі:
|
Особа
|
Однина
|
Множина
|
|
перша
|
скаж-у, зробл-ю
|
скаж-емо, зроб-имо
|
|
друга
|
скаж-еш, зроб-иш
|
скаж-ете, зроб-ите
|
|
третя
|
скаж-е, зроб-ить
|
скаж-уть, зробл-ять
|
3. Проста форма
майбутнього часу дієслів недоконаного виду утворюється приєднанням до інфінітива
особових закінчень:
|
Особа
|
Однина
|
Множина
|
|
перша
|
писати-му, читату-му
|
писати-мемо, читати-мемо
|
|
друга
|
писати-меш, читати-меш
|
писати-мете, читати-мете
|
|
третя
|
писати-ме, читати-ме
|
писати-муть, читати-муть
|
4. Складена форма майбутнього
часу дієслів недоконаного виду утворюється за допомогою особових форм
допоміжного дієслова бути та інфінітива основного дієслова:
|
Особа
|
Однина
|
Множина
|
|
перша
|
буд-у писати
|
буд-емо писати
|
|
друга
|
буд-еш писати
|
буд-ете писати
|
|
третя
|
буд-е писати
|
буд-уть писати
|
5. Іноді в
українській мові вживається давноминулий час, що означає минулу дію, яка
передувала іншій минулій дії. Виражається він дієсловом бути в минулому
часі + дієслово минулого часу: був написав, була зробила.
|
Дієвідміна
дієслова
|
||||
|
Запам’ятай!
1. До I
дієвідміни належать дієслова:
– з односкладовою основою: мити,
лити;
– з суфіксами -ну-, -і-,
-а-, що не випадають в особових формах: біліти, грати;
– з основою на приголосний: нести,
могти;
– з основою на -оро-, -оло-: побороти,
колоти;
– дієслова хотіти, іржати,
ревіти, сопіти, гудіти та ін.
2. До II
дієвідміни належать дієслова:
– з суфіксами -и-, -і-, -ї-,
які випадають в особових формах: клеїти, сидіти;
– з суфіксами -а- після
шиплячих та й, який випадає в особових формах: кричати, стояти;
– дієслова спати, бігти та
деякі ін.
3. Окрему
групу становлять дієслова дати, їсти, вісти (яке в сучасній українській літературній мові
вживається лише з префіксами: відповісти, розповісти) і бути.
4. Від
дієслова бути в теперішньому часі вживається лише форма є (часом у мові поезії для 1-ої та
3-ої особи однини – єсть; іноді вживаються архаїчні форми: для 2-ої
особи однини – єси, a для 3-ої особи множини – суть).
Дієслова I дієвідміни у
теперішньому часі мають таку систему закінчень:
|
Особа
|
Однина
|
Множина
|
|
перша
|
чита-ю, пи-шу
|
читати-ємо, пиш-емо
|
|
друга
|
читати-єш, пиш-еш
|
чита-єте, пиш-ете
|
|
третя
|
читати-є, пиш-е
|
чита-ють, пиш-уть
|
Запам’ятай!
Дієслова II дієвідміни мають у
теперішньому часі таку систему закінчень:
|
Особа
|
Однина
|
Множина
|
|
перша
|
робл-ю, прош-у
|
роб-имо, прос-имо
|
|
друга
|
роб-иш, прос-иш
|
роб-ите, прос-ите
|
|
третя
|
роб-ить, прос-ить
|
робл-ять, прос-ять
|
Окрема група дієслів:
|
Особа
|
Однина
|
Множина
|
|
перша
|
дам, їм, відповім
|
дамо, їмо, відповімо
|
|
друга
|
даси, їси, відповіси
|
дасте, їсте, відповісте
|
|
третя
|
дасть, їсть, відповість
|
дадуть, їдять, відповідять
|
|
Дієслівні
форми
|
|
|
Інфінітив (неозначена
форма) незмінювана форма, яка, називаючи дію або стан предмета, не вказує на
час, особу, число, спосіб і відповідає на питання що робити? що зробити?
|
любити,
судити |
|
особові дієслова
означають дію будь-якої
особи
|
світимо,
морозите думають |
|
Дієприкметник
особлива змінна
форма дієслова, яка виражає ознаку предмета за дією або станом і відповідає
на питання який? яка? яке? які?
|
зів’яле (листя),
освітлена (кімната) |
|
безособові форми на
-но, -то
указують на дію, виконану невідомою особою |
зроблено,
написано |
|
дієприслівник
особлива незмінювана форма дієслова, яка означає додаткову дію, що супроводить головну, виражену дієсловом, і відповідає на питання що роблячи? що зробивши? |
читаючи,
співаючи |
Запам’ятай!
– інфінітив завжди
має суфікс -ти(-ть), іноді додається –сь (-ся);
– інфінітив має
морфологічні ознаки – вид (доконаний чи не доконаний), а також перехідність або
неперехідність;
– у двоскладному
реченні неозначена форма дієслова може виступати у функції будь-якого члена речення;
– безособові дієслова
виконують роль головного члена в односкладних безособових реченнях;
– інфінітив,
безособові дієслова, дієслівні форми на -но, -то, дієприслівник –
незмінювані форми дієслова.
Інфінитив у реченні
може бути будь-яким членом речення.
1. Підметом: Любити
– значить жити.
2. У складі простого
і складеного дієслівного присудків: Я буду ходити до садочка. Я можу малювати
аквареллю.
3. Означенням: В
Україні завжди існує обряд малювати писанки.
4. Додатком: Марія
загадала збиратись.
5. Обставиною: Вепри
вийшли з барлоги попастися.
Комментариев нет:
Отправить комментарий