Конспект для студентів групи 11-ПО!!! ПРИКМЕТНИК

Тема. Прикметник як частина мови. Уживання форм прикметників

Питання, що виносяться на розгляд

1. Прикметник як самостійна частина мови. Розряди прикметників за значенням, особливості кожного розряду.

2. Творення ступенів порівняння якісних прикметників.

3. Поділ прикметників на повні та короткі. Загальновживаність повної форми, сфера функціонування короткої. Паралельність повних і коротких форм деяких прикметників. Незмінність короткої форми. Поділ повних прикметників на тверду і м’яку групу, парадигми їх відмінювання.

4. Особливості словозміни прикметників на -лиций.

5. Правопис суфіксів і закінчень прикметників.

Література

1. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. – К.: Либідь, 1991. – 253 с.

2. Зубков М. Г. Сучасна українська ділова мова: Підручник для студ. вищ. навч. закл. / М. Г. Зубков. – К.: Вперед, 2014. – С. 193–197.

3.Іванова І. Б. Українське ділове мовлення: Навч. пос. / І. Б. Іванова – Х., 2008 – С. 288–294.

4. Капелюшний А. О. Практична стилістика української мови: Навч. посіб. / А.О. Капелюшний– Л.: ПАІС, 2008. – 224 с.

5.Культура фахового мовлення: Навч. пос. / За ред. Н.Д. Бабич. – К., 2005. – С. 225–228.

6. Мацюк З. О. Українська мова професійного спілкування: Навч. пос. / З. О.Мацюк, Н. І. Станкевич. – К., 2010. – С. 180–187.

7. Сербенська О.А. Культура усного мовлення: Практикум: Навч. посіб. / О.А. Сербенська. – К.: Центр навч. літ., 2004. – 216 с.

Матеріали для самостійного вивчення (КОНСПЕКТ)

ПРИКМЕТНИК ЯК ЧАСТИНА МОВИ

Прикметник – повнозначна (самостійна) частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї? Прикметник змінюється за родами, числами, й відмінками, і ці його форми залежать від іменника, з яким прикметник узгоджується: яскрава квітка – яскравої квітки, яскраві квітки, яскравий малюнок.

У реченні прикметник виступає узгодженим означенням, іноді – іменною частиною складеного присудка. Субстантивований прикметник (який перейшов в іменник) виконує ті самі синтаксичні функції, що й іменник: Операційна була підготовлена до прийому пацієнта.

Щасливий той, хто має мрію у житті. Яка важка у вічності хода! (Л.Костенко).

Прикметники
1.     Якісні (ознаки предмета, що виявляються в більшій або меншій мірі)	мила дівчина – наймиліша дівчина
2.     Присвійні (вказують на належність предмета кому-небудь; відповідають на питання чий? чия? чиє? чиї?)	сільська вулиця, сьогоднішній день
3.     Відносні (виражають ознаку предмета за його відношенням до інших предметів, дій, обставин)	батькове кашне, дівоча коса

Запам’ятай!

Прикметники в переносному значенні можуть переходити у розряд якісних, присвійні – у розряд відносних і якісних, якісні – у відносні:

1. Якісні → відносні – якщо втрачають свої характерні властивості й починають позначати постійну властивість предмета: легка атлетика, сліпий музикант.

2. Відносні → якісні – якщо втрачають ознаку, що виражається опосередковано, і набувають ознаку, яку можна сприймати безпосередньо: золотий перстень – золоті (умілі) руки, вишневий сік – вишнева (колір) сукня.

3. Присвійні → відносні – якщо прикметник виражає не належність предмета істотам, а позначає загальну родову віднесеність: зміїна шкіра – зміїний характер, батьківське збіжжя – батьківські збори.

4. Присвійні → якісні – якщо прикметники вживаються у фразеологізмах: вовча нора – вовчий апетит, левова грива – левова частина.

Ступені порівняння ЯКІСНИХ прикметників
ВИЩИЙ
Проста форма основа прикметника + суфікси -ш, -іш	добрий – добріший
Складена форма слова більш, менш + прикметник	більш добрий – менш добріший
НАЙВИЩИЙ
Проста форма префікси най-, якнай-, щонай-  + прикметник + суфікси -ш, -іш	добрий – найдобріший
Складена форма 1)    слова найбільш, найменш + прикметник 2)    за допомогою слів від усіх, за всіх, над усе + прикметник простої форми вищого ступеня)	найбільш добрий – добріший за всіх

Запам’ятай!

1. Під час творення ступенів порівняння випадають суфікси -к-, -ок-, -ек-: тонкий – тонший, далекий – дальший.

2. При творенні ступенів порівняння випадають суфікси -с- + -ш- = -щ-: високий – вищий.

При творенні ступенів порівняння випадають суфікси -з-, -ж-, -г- + -ш- = -жч-: вузький – вужчий, дорогий – дорожчий, дужий – дужчий.

3. Значення найвищого ступеня можна посилити префіксами як-, що-: якнайдобріший, щоякнайдобріший.

4. Від деяких прикметників не творяться ступені порівняння:

прикметники з префіксами пре-, за-, над-, пра-, архі-, ультра-	пречудовий, ультрафіолетовий
прикметники з суфіксами -уват-(-юват-), -ав-(-яв-), -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -езн-, -енн-	чорнявий, малесенький
прикметники, утворені складанням і повторенням основ	жовтогарячий, білий-білий
назви кольорів, що перейшли з розряду відносних прикметників	буряковий, фіалковий
назви, що означають абсолютний поріг ознаки (не підлягає кількісному виміру)	німий, мертвий
назви мастей тварин	буланий, гнідий

Творення присвійних прикметників
від назв людей 1-ої відміни
+ суфікс -ин-, причому [г], [к], [х] → [ж], [ч], [ш]	сестра – сестрин, Солоха – Солошин
+ суфікс -їн-, якщо основа слова закінчується на й	Євдокія – Євдокіїн
від назв людей 2-ої відміни
+ суфікси -ів-, -їв-→ -ов- або -ев- (-єв-)	Андрій – Андріїв, Андріївого, лікар – лікарів, лікаревого
від назв тварин
+ суфікси -ин-, -їн- або -ач- (-яч-)	змія – зміїний, качка – качачий

Запам’ятай!

1.	Таня – Танин		дочка – доччин
	Тетяна – Тетянин		донька – доньчин
	Тетянка – Тетянчин		донечка – донеччин
	Танька – Таньчин		доня – донин
	Тетяночка – Тетяноччин

2. Іноді присвійні прикметники утворюються шляхом зміни кінцевого приголосного твірної основи: вовчий, овечий, лелечий, ведмежий.

Запам’ятай!

Шпак – шпаків, зозуля – зозулин, орел – орлиний.

Групи прикметників
тверда група
Основа закінчується твердим приголосним	добрий, мамин
м’яка група
Основа закінчується м’яким -н-, -й	осінній, безкраїй

Окремий тип відмінювання мають прикметники із складовою частиною –лиций: блідолиций, повнолиций, круглолиций.

	однина			множина
	чоловічий рід	жіночий рід	середній рід
Н.	білолиций	білолиця	білолице	білолиці
Р.	білолицього	білолицьої	білолицього	білолицих
Д.	білолицьому	білолицій	білолицьому	білолицим
Зн.	як Н. або Р.	білолицю	білолице	як Н. або Р.
Ор.	білолицим	білолицьою	білолицим	білолицими
М.	...білолицьому, (...білолицім)	...білолицій	...білолицьому, (...білолицім)	...білолицих

Форма прикметників
Повна більшість прикметників	повний, ясний
Коротка (незмінна форма) (прикметники чоловічого роду з нульовим закінченням)	повен, ясен

Повні прикметники бувають
Стягнені - звичайні прикметники, якими користуємося щодня	синя, гарна (закінчення: -а, -я, -у, -ю, -е, -є, -і)
Нестягнені - називний, знахідний відмінки, клична форма однини, множини жіночого та середнього родів	синяя, гарнії (закінчення: -ая, -яя, -ую, -юю, -еє, -єє, -її)

Запам’ятай!

Субстантивація (від латинського substantivum – іменник) – це перехід прикметників в іменники. Вона відбувається тоді, коли прикметники втрачають власні ознаки й виконують функції іменників, тобто в реченні виступають у ролі підмета чи додатка: Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє (О.Довженко).

Правопис прикметникових суфіксів
-ев(ий) якщо перед цим суфіксом є м’який або шиплячий приголосний і наголос в прикметнику падає переважно на основу слова	грушéвий, си́тцевий
-єв(ий) якщо перед суфіксом виступають м’які н, т або й	життє́вий, значеннє́вий
-ов(ий) якщо перед суфіксом твердий приголосний незалежно від наголосу в прикметнику	квáрцовий, палацóвий
-ов(ий) якщо перед суфіксом шиплячий (ж, ш, щ), м’який приголосний або й, причому наголос в прикметнику падає на закінчення	грошови́й, дощови́й, життьови́й

Творення чоловічих імен по батькові:

а) за допомогою суфікса –ович, що додається до кореня: Петрович, Семенович, Сергійович, Миколайович;

б) за допомогою суфіксів –ич, -іч лише від таких імен: Ілліч, Якович (Яковлевич), Савич (Савович), Хомич (Хомович), Кузьмич (Кузьмович), Лукич (Лукович), Микитович.

Творення ЖІНОЧих імен по батькові:

Жіночі імена по батькові утворюються за допомогою суфікса –івна, що додається до кореня: Василівна, Степанівна, Тарасівна, Карпівна, Сергій +івна = Сергі[йі]ївна, Юрій + івна = Сергі[йі]ївна.

Зверніть увагу!

З відхиленням від загальних правил творяться лише такі імена по батькові: Микола – Миколайович, Миколаївна; Григорій – Григорович, Григорівна; Яків – Яківна.

При творенні імен по батькові в основах імен відбувається чергування і з о: Антін – Антонович, Антонівна; Нестір – Несторович, Несторівна; Федір – Федорович, Федорівна; Яків – Якович, Яківна; Сидір – Сидорович, Сидорівна.

Форми чоловічих імен по батькові відмінюються за такими зразками:

Н. Іван Петрович (Васильович, Олексійович, Ілліч)

Р. Івана Петровича (Васильовича, Олексійовича, Ілліча)

Д. Іванові Петровичу (Васильовичу, Олексійовичу, Іллічу)

З. Івана Петровича (Васильовича, Олексійовича, Ілліча)

О. Іваном Петровичем (Васильовичем, Олексійовичем, Іллічем)

М. при Іванові Петровичу (Васильовичу, Олексійовичу, Іллічу)

К. Іване Петровичу (Васильовичу, Олексійовичу, Іллічу)

Форми жіночих імен по батькові відмінюються за такими зразками:

Н. Ганна Петрівна (Василівна, Олексіївна, Іллівна)

Р. Ганни Петрівни (Василівни, Олексіївни, Іллівни)

Д. Ганні Петрівні (Василівні, Олексіївні, Іллівні)

З. Ганну Петрівну (Василівну, Олексіївну, Іллівну)

О. Ганною Петрівною (Василівною, Олексіївною, Іллівною)

М. при Ганні Петрівні (Василівні, Олексіївні, Іллівні)

К. Ганно Петрівно (Василівно, Олексіївно, Іллівно)

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

(Це не конспектувати, але усвідомити)

Найтиповіші помилки, що трапляються в:

1) утворенні присвійних прикметників: треба Галин (а не Галін), Настин (а не Настін), Наталчин (а не Наталкін), свекрушин (а не свекрухін), подружчин (а не подружкін).

Примітка.

а) від іменників І відміни присвійні прикметники (назви осіб) творяться за допомогою суфіксів -ин (-їн), кінцеві приголосні основи в деяких прикметниках чергуються: г – ж; к – ч; х – ш: Юля – Юлин; Оксанка – Оксанчин; Микола – Миколин; донька –доньчин; Надя – Надин; дочка – доччин; Марія – Маріїн; Віка – Вічин; Соломія – Соломіїн; свекруха – свекрушин; Ольга – Ольжин; але: Мелашка – Мелащин.

Від іменників Ілля, суддя присвійні прикметники утворюються за допомогою суфікса -ів, що чергується із суфіксом -ев (-ів – -ев): Ілля – Іллів, Іллева; суддя – суддів, суддева;

б) від іменників II відміни присвійні прикметники (назви осіб) творяться за допомогою суфіксів -ів (-їв): якщо прикметник утворено від іменника твердої групи, то відбувається чергування -ів – -ов: батько – батьків, батькова, батькового, батькове; Максим –Максимів, Максимова; якщо прикметник утворено від іменника м'якої чи мішаної групи, то відбувається чергування -ів (-їв) – -ев (-єв): Василь – Василів, Василева; коваль – ковалів, ковалева; товариш – товаришів, товаришева; Андрій – Андріїв, Андрієва; Юрій – Юріїв, Юрієва, Сергій – Сергіїв, Сергієвого, Сергієва;

в) від назв тварин (птахів) присвійні прикметники утворюються за допомогою суфіксів -ів-, -ин- (-їн-), -ач- (-яч-), -ов-, -ев-, нульового суфікса: соловейків голос, ластівчине гніздо, зміїна нора, лисячий хвіст, левові пазурі, вовче лігво, ведмежий барліг та ін.;

2) у творенні ступенів порівняння прикметників: треба найбільш зручні або найзручніші місця (а не найбільш зручніші), більш талановиті або талановитіші студенти (а не більш талановитіші).

Примітка.

Вищий ступінь:

а) проста форма утворюється додаванням до звичайної форми прикметника суфіксів -ш-, -іш-: глибокий – глибший, довгий – довший, легкий – легший; гарний – гарніший, мудрий – мудріший, веселий – веселіший.

Три прикметники пишуться з літерою щ: високий – вищий; хороший – кращий; товстий – товщий (і товстіший).

Сім прикметників пишуться з літерами жч: тяжкий – тяжчий, важкий – важчий, вузький – вужчий, низький – нижчий, дорогий – дорожчий, близький – ближчий, дужий – дужчий;

б) складена форма утворюється додаванням слів більш, менш до звичайної форми прикметника: більш важливий, більш дорогий, більш потрібний, більш гарна, більш веселі, менш широкий, менш глибокий.

Найвищий ступінь:

а) проста форма утворюється додаванням до простої форми вищого ступеня прикметника префікса най- (якнай-, щонай-): найглибший, найдорожчий, якнайкращий, щонайвужчий, щонайлегший;

б) складена (аналітична) форма утворюється додаванням слів найбільш, найменш (якнайбільш, якнайменш, щонайбільш, щонайменш) до звичайної форми прикметника: найбільш важливий, найбільш потрібний, найменш глибокий, якнайбільш широкий, щонайбільш високий.

Поєднання простої і складеної форм є неправильним: більш вищий (треба: більш високий), менш потрібпіший (треба: менш потрібний), найбільш важливіший (треба: найбільш важливий).

Відносні й присвійні прикметники ступенів порівняння не утворюють: цегляніший, металевіший, більш кам’яний.

Якісні прикметники, що не утворюють ступенів порівняння:

а) прикметники, що називають абсолютну ознаку: голий, мертвий, глухий, сліпий, німий, босий, лисий, живий;

б) прикметники з префіксами й частинами пре-, за-, над-, все-, пра-, архі-, гіпер-, супер-, ультра-, екстра-, не-, без-, пре-: негарний, немудрий, невеселий, недобрий; прекрасний, премудрий, завеликий, задовгий, надпотужний, всесильний, прадавній, архібагатий, гіпершвидкий, суперважкий, ультракороткий, екстраважливий;

в) назви мастей тварин: вороний, гнідий, карий, попелястий, чалий, буланий;

г) назви похідних кольорів: золотий (від золото), срібний (від срібло), вишневий, малиновий, салатовий, бордовий, кавовий, фіалковий, бузковий, коричневий тощо, а також назви кольорів, запозичені з інших мов: бежевий (від беж), фіолетовий (від фіолет);

г) складні прикметники, що пишуться разом або через дефіс: хитромудрий, жовтогарячий, червоногарячий, чорно-білий, темно-зелений, синьо-жовтий;

д) прикметники з суфіксами: -уват- (-юват-) (червонуватий, синюватий); -ав- (-яв-) (жовтавий, білявий); -аст- (-яст-), -ист- (жовтастий, червонястий, темнистий); -енн-, -анн- (-янн-) (височенний, невблаганний, незрівнянний); -езн-, -елезн- (глибочезний, довжелезний); -уч- (-юч-), -ущ- (-ющ-), -ач- (-яч-) (худючий, хитрющий, добрячий); -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -усіньк- (-юсіньк-) (маленький, гарненький, дрібнесенький, малюсінький,

білісінький);

3) використанні невластивого для української мови вживання слова самий на означення найвищого ступеня порівняння прикметників: треба найкращі студенти (а не самі кращі), найважливіші справи (а не самі важливі), найулюбленіші програми (а не самі улюблені), найдорожча людина (а не сама дорога);

4) поєднанні вищого ступеня порівняння прикметників у словосполучення без прийменників чи сполучників (вищий ступінь порівняння прикметників звичайно вимагає після себе прийменників від, за, над, проти з відповідними відмінками або сполучників як, ніж. Форма родового відмінка без прийменника – калька з російської мови): треба думка швидша, ніж вітер (а не думка швидша вітру), воля дорожча за життя (а не воля дорожча життя), грушка солодша від яблука (а не грушка солодша яблука);

5) помилковому використанні форми вищого ступеня в значенні найвищого: треба зібралися найкращі студенти групи (а не кращі), найвища міра покарання (а не вища), найвища якість (а не вища), відзначимо найголовніші здобутки та надбання (а не головніші), проаналізуймо найдостойніші шляхи вирішення проблеми (а не достойніші).

Примітка. Форми ступенів порівняння в конструкціях на зразок: вищий ґатунок, вища освіта, старший викладач, молодший науковий співробітник, вищий навчальний заклад, молодші класи, старша школа втрачають у своєму значенні порівняльну ознаку;

6) узгодженні прикметника з іменником у назвах певних професій, посад і звань жінок (в офіційно-діловому стилі такі назви мають форму чоловічого роду): треба старший викладач (а не старша викладачка), новий професор (а не нова професорка), провідний інженер (а не провідна інженер), новопризначений капітан (а не новопризначена капітанша), вимогливий директор (а не вимоглива директриса);

7) утворенні форми прикметників (у ролі означень), що вживаються у сполуках із числівниками 2, 3, 4. Перевагу віддаємо називному відмінкові множини із закінченням -і: дві світлі аудиторії, три сумлінні студентки, чотири сучасні комп'ютери, два великі вікна; рідше вживають такі сполуки з прикметниками в родовому відмінку множини із закінченням -их: дві світлих аудиторії, три сумлінних студентки, чотири сучасних комп'ютери, два великих вікна. Це ж стосується і прикметника останній перед числівниками від 5 і далі: за останні п'ять (шість, десять, дев'яносто...) років. Але: за п'ять (шість, десять, дев'яносто. ..) останніх років.